З вечора тривожного аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала дівчина, вишивала,
Чорну і червоную нитки брала.
Ой, та чорна ниточка — розставання,
А червона ниточка — то кохання.
Щоб та чорна ниточка часто рвалась,
А червона ниточка гладко слалась.
Встану я в неділеньку спозаранку,
Подарую милому вишиванку.
Сердься, мій соколику, чи не сердься,
Будеш ти носить її коло серця.
На війноньку лютутую проводжала,
Сорочечку вишиту одягала.
Оберігом будь йому на полі бою,
Захисти від куль його та неволі.
Вишивала дівчина...
4-й куплет не Сомовий, а народний, але як доречно... Шию і шкірою відчуваю, що кожен стібок на фронт і для нього наближає до Перемоги
Немає коментарів:
Дописати коментар